Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Умови та порядок укладання шлюбу » (ID:10495)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       13 стр.
Размер в архиве:   55 кб.

та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Стаття 3. Сім’я

1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та
обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням,
необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

3. Права члена сім'ї має одинока особа.

4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не
заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 4. Право особи на сім'ю

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. У випадках, передбачених частиною другою
статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.

2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках
і в порядку, встановлених законом.

4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Стаття 5. Державна охорона сім'ї

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька,
матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

4. Держава бере під свою охорону кожну дитину, яка позбавлена належного батьківського піклування.

5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин.

3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим, з точки зору інтересів
їх учасників та інтересів суспільства.

4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників,
їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі,
політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця
проживання, за мовними та іншими ознаками.

6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією
про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини,
непрацездатних членів сім'ї.

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до
моральних засад суспільства.

10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного і кодексу України

1. Якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані
цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті
сімейних відносин.

Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін

1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей
Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього
Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим
Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у
письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу,
інших законів України та моральним засадам суспільства.

Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права

1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них
застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до
загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів

1. При вирішенні сімейного спору суд, за заявою заінтересованої сторони, може врахувати місцевий звичай, а
також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам
цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Стаття 13. Міжнародні договори України

1. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.

2.Умови укладання шлюбу.

2.1.  Необхідні умови для укладання шлюбу.


Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Загальна декларація прав людини у п. 2 ст. 16 констатує:
"Шлюб може укладатися тільки за умови вільної та повної згоди двох сторін, які вступають до шлюбу" Теза про
необхідність, усім державам-сторонам, вживати заходів для ліквідації дискримінації, щодо жінок, в усіх
питаннях, які стосуються шлюбу та сімейних стосунків, й, зокрема, забезпечувати на основі рівності чоловіків
і жінок однакові права щодо одруження, однакові права на вільний вибір дружини і одруження лише зі своєї
вільної й повної згоди, закріплена у ч. 1 ст. 16 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок,
яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 18 грудня 1979р. Тотожне положення є і в Основному Законі нашої
держави. Так, ч. 1 ст. 51 Конституції України проголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й
чоловіка. Кожен член подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Оскільки законодавство про шлюб покликане сприяти шлюбові, як вільному й рівноправному союзові жінки і
чоловіка, спрямованому на утворення сім'ї, то в законі встановлені вимоги, яких необхідно дотримуватися, коли
чоловік і жінка вирішили укласти шлюб. Такі вимоги називають умовами укладення шлюбу. У ст. 15 Кодексу про
шлюб та сім'ю України зазначається, що, для укладення шлюбу, необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і
досягнення ними шлюбного віку. Чинне в Україні законодавство не обтяжує одруження зайвими умовами, які
утруднювали б укладення шлюбу. Отже, як випливає зі змісту названої статті, є лише дві умови вступу до шлюбу:
взаємна згода осіб і досягнення ними шлюбного віку. Тому, лише частково, можна погодитися з думкою про те, що
від осіб, які одружуються, вимагається не тільки взаємна згода на шлюб і досягнення ними шлюбного віку, а й
їхня взаємна обізнаність про стан здоров'я. Не знає наше законодавство і таких умов, як згода на укладення
шлюбу батьків чи осіб, що їх замінюють, вимоги національної або расової належності, віросповідання тощо.

Виходячи з принципу рівноправності жінки й чоловіка, в усіх сферах суспільного життя (ст. 24 Конституції
України), закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Саме така згода передбачає свободу й
добровільність укладення шлюбу і створення сім'ї. В основі цієї згоди — взаємні любов і повага. Необхідно, щоб
кожен із тих, хто укладає шлюб, виявив згоду на його укладення, саме з тією особою, з якою він звернувся до
державного органу запису актів громадянського стану з метою реєстрації шлюбу.

Взаємна згода осіб, на вступ до шлюбу, означає бажання створити довічний шлюбний союз, за відсутності при
цьому якого-небудь насилля (фізичного чи психічного), загроз зі сторони батьків, родичів або інших осіб.
Згоду на укладення шлюбу особи повинні виразити особисто. Вона адресується державним органам запису актів
громадянського стану, а не якимось іншим органам чи установам. Представництво при укладенні шлюбу не
допускається.

Взаємна згода на одруження має юридичне значення за умови, що вона виражена у встановленій законом формі.




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel