Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Атмосфера та проблеми її охорони» (ID:10100)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       9 стр.
Размер в архиве:   43 кб.

2. Клімат Землі


В атмосфері весь час відбуваються різноманітні фізичні процеси, які призводять до постійних змін у повітрі.
Стан нижніх шарів повітряної оболонки Землі за короткий проміжок часу називають погодою. Характерні для
погоди параметри, метеорологічні характеристики — температура повітря, хмарність, атмосферні опади, вітер та
ін. — не залишаються стабільними, вони змінюються навіть протягом кількох годин, а то й хвилин.

Клімат сучасної ери. Останні 70 млн. років охоплюють час наймолодшої з геологічних ер — кайнозойської, в межах
якої виділяють три періоди — палеогеновий, неогеновий і антропогеновий, або четвертинний. Останній період, вік
якого близько 1,5 млн. років, поділяють на плейстоцен і сучасну епоху — голоцен, яка триває останні 10— 12
тис. років

Клімат XIX—XX століть. Починаючи з другої половини XIX ст. клімат поступово ставав теплішим (у середньому на
0,5 °С за 100 років). Більш виразно потепління відмічалося для високих широт. Поруч із загальним потеплінням,
у 30-ті роки XX ст. відзначається максимум потепління. Потепління сучасного клімату ЗО—40-х років не можна
розглядати як процес рівномірного підвищення температури. Воно відбувалося на тлі значних кліматичних
аномалій, як холодних, так і теплих. У 70-х та 80-х роках XX ст. були найвищими середньорічні глобальні
температури повітря. Синхронно коливанням клімату в холодну епоху початку XX ст. льодовики збільшувались у
розмірах, в теплі епохи цього не спостерігалося. Новий етап збільшення льодовиків розпочався після 1965 p.
разом з похолоданням. Рівень Світового океану в цілому за XX ст. поступово підвищувався і за останні сто
років піднявся на 10—15 см. Глобальному потеплінню клімату на 1°С відповідає приріст рівня океану на 20—30
см.

Розглядаючи природні причини зміни клімату в межах XX ст., зазначимо, що найбільш суттєво впливають на
формування термічного режиму Землі, а отже, є вирішальними у сучасних змінах клімату, коливання прозорості
атмосфери. Дослідженнями доведено, що інші можливі причини (варіації сонячної активності, трансформація
властивостей земної поверхні, зміщення континентів і дрейф полюсів, зміна нахилу земної осі, варіації
швидкості руху Землі, місячні та сонячні припливи та ін.) все ж є другорядними причинами у зміні клімату.
Глобальні коливання прозорості атмосфери зумовлені її забрудненням, яке може бути природним або
антропогенним.



Забруднення атмосфери


Забруднення атмосфери відбувається двома основними шляхами, а саме: природним та штучним (антропогенним). Вони
представлені на схемі:



Повітряний океан оподатковує спроможністю до самоочищення від забруднюючих речовин.

Аерозолі вимиваються з атмосфери опадами, іони осідають під впливом електричного поля атмосфери, а також
унаслідок гравитации.

У відсутність атмосферних опадів відбувається випадання аерозолів у результаті зіткнення нижнього прошарку
повітря з земною поверхнею і предметами, розташованими на ній. Так, повітряні потоки, що переносять
забруднення, обчищаються, зустрічаючи на своєму шляху ліс. На деревах осаджуються не тільки тверді частки, але
і летучі речовини.

Процеси самоочищення атмосфери пов'язані не тільки з випаданням опадів і утворенням спадних потоків, але і з
іншими метеорологічними явищами.

Всяке забруднення викликає в природи захисну реакцію, спрямовану на його нейтралізацію. Ця спроможність
природи довгий час експлуатувався людиною бездумно і по-хижацькі. Відходи виробництва викидалися в повітря в
розрахунку на те, що усі вони в остаточному підсумку будуть знешкоджені і перероблені самою природою. При
цьому не виникало і думки про збитки, що їй завдавалися. Здавалося, що, як ні велика загальна маса відходів,
вона незначна в порівнянні з захисними ресурсами.

Забруднюючі атмосферу речовини можуть бути у вигляді газів та твердих часток. Рідкі забруднюючі речовини лише
інколи потрапляють у повітря. Серед загальної маси забруднюючих речовин, які потрапляють до атмосфери, гази
становлять 90 %, тверді частки — 10 %. Сумарно від усіх джерел забруднення кожного року утворюється пересічно
2,3 млрд. т атмосферних аерозолів з можливою похибкою до 1,4 млрд. т. З цієї кількості на забруднення
антропогенного походження припадає 5—50 %, в середньому —близько 15 %.


3.1. Природне забруднення атмосфери.


Джерелами природного забруднення атмосфери можуть бути різноманітні гази, аерозолі, радіоактивні речовини,
пароподібна волога, які утворюються внаслідок виверження вулканів, лісових або степових пожеж, ерозії земель,
виділень рослин, тварин.

Значно забруднює атмосферу пил — континентальний і космічний. Континентальний пил може потрапляти в
атмосферу внаслідок виверження вулканів або утворення пилових (чорних) бур. Пилові бурі — характерна
особливість посушливих районів. Вони найбільше проявляють себе у пустелях Африки, Азії, деяких регіонах
Сполучених Штатів Америки. Істотно запилене повітря над пустелями і напівпустелями Середньої Азії. В цих
районах пересічно протягом року воно містить 100—150 мкг/м пилу, влітку — до 300 мкг/м. Для порівняння у
лісовій зоні північної частини Східно-Європейської рівнини пил у повітрі становить близько 5 мкг/м . В Україні
пилові бурі найчастіше бувають навесні, нерідко взимку. Великої шкоди сільськогосподарським культурам і
ґрунту завдали пилові бурі 1969 p., якими була охоплена територія півдня України, рівнинної частини
Північного Кавказу. На мільйонах гектарів площі був знесений шар ґрунту товщиною 1—5 см.

Космічний пил потрапляє в атмосферу внаслідок роздрібнення і випаровування в ній великих метеорів, а також
дуже малих космічних пилинок. Космічний пил створює помітне помутніння верхніх шарів атмосфери. Загальна
кількість космічного пилу, який випадає на Землю, становить майже 10 тис. т на добу. В цілому роль космічного
пилу в атмосфері невелика. Разом з тим припускають, що в минулому падіння гігантських метеоритів могло
викликати утворення надзвичайно великої кількості пилу, у зв'язку з чим на багато років припинялося
надходження сонячного світла до самої поверхні. Це могло призводити до знищення значної частини живих істот на
Землі.

У повітрі знаходиться величезна кількість часток біологічного походження, які утворюються в процесі
життєдіяльності живих організмів. До таких часток належать пилок, спори, атмовітаміни — спирти, органічні
кислоти, ефіри тощо. Деякі з них, наприклад пилок бур'яну амброзії, можуть негативно впливати на здоров'я
людини — викликати алергію. Певні види рослин виділяють у повітря голкоподібні частки, які містять такі
метали, як цинк, кадмій, свинець. Щорічно тільки цинку таким шляхом потрапляє в атмосферу 10 кг/км В цілому
концентрація згаданих речовин біологічного походження невелика.

Забруднення атмосфери може відбуватися також внаслідок радіоактивного випромінювання. Головними джерелами
такого забруднення можуть бути підвищені концентрації радіонуклідів, що характерно для ділянок земної кори,
особливо у місцях, де ведуться розробки радіоактивних уранових, торієвих руд, або там, де є граніти,
монацитові піски, інші гірські породи, які концентрують у собі уран і торій.

Забруднюючі речовини, що надійшли з різноманітних джерел, переносяться в атмосфері упорядкованими повітряними
потоками і поширюються під впливом турбулентного перемішування.

Система повітряних плинів в атмосфері достатньо складна. Звичайно виділяють прямування мезо-, синоптичного і
глобального масштабу, горизонтальна протяжність яких не перевищує відповідно 100-200, 1000-2000 км і декількох
тисяч кілометрів. Атмосферне повітря переміщується не тільки по горизонталі, але і по вертикалі. Під впливом
турбулентного обміну і вертикальних рухів відбувається перенос домішки з одних прошарків атмосфери в інші
(зокрема, із тропосфери в стратосферу). Середня тривалість перебування домішки, що не осаджується (легкої
домішки) складає біля 2 років у стратосфері, 1-4 місяців у верхній тропосфері і 6-10 діб у нижній тропосфері.
При такому часі існування домішки встигають поширитися на багато тисяч кілометрів від тих місць, де вони
надійшли в атмосферу. При середній швидкості (приблизно 30-35 м/с) західних потоків, що спостерігаються у
верхній тропосфері і нижній стратосфері помірних широт, аерозоль встигає обігнути земну поверхню за 10-12 діб.
Швидкість прямування повітря в меридіональному напрямку значно менше зональної швидкості. Внаслідок цього з




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel