Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Американський досвід подолання економічних криз: мозговий штурм Рузвельта, рейганоміка » (ID:10083)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       8 стр.
Размер в архиве:   41 кб.

Намагаючись знайти вихід із несприятливого стану економіки, адміністрація Р. Рейгана вже в 1982 р. пішла на
зміну податково-бюджетної політики, проголошеної в перший рік правління Республіканської партії. Масові
протести проти дефедералізації соціальної політики запобігли утвердженню концепції “нового федералізму”, а з
1983 р. змусили адміністрацію піти на деяке підвищення податків і на збільшення відрахувань із федерального
бюджету на соціальні потреби. Таким чином, проголошене в 1981-1982 р. скасування соціальних функцій держави не
здійснювалося, відбулося лише деяке переорієнтування соціальних програм.



3. Порівняльна характеристика антикризової політики Ф. Рузвельта і Р. Рейгана


Особистість Ф.Д. Рузвельта – одна з найбільш яскравих не лише в американській, але й у світовій історії. Вона
справила величезний вплив на усію подальшу історію Сполучених Штатів. Не уник цього впливу і президент Р.
Рейган. У своїй інаугураційній промові він настільки явно наслідував Ф. Рузвельта, цитуючи з його промов
великі уривки, що газета “Нью-йорк таймс” навіть помістила наступного дня статтю під заголовком “Франклін
Делано Рейган”

Американские президенты: 41 исторический портрет от Д. Вашингтона до Б. Клинтона / под ред. Ю. Хайдекинга.
Пер. с нем. Л.В. Седовой. – Ростов-на-Дону, 1997. – С.595. .

Обидва президенти прийняли країну в умовах наростання кризових явищ в економіці (звичайно, наприкінці 70-х -
початку 80-х вони не були такими жахливими як у роки “Великої депресії”); але, що стосується принципів
внутрішньої політики, між двома президентами існують суттєві відмінності. Ф. Рузвельт ввів в американську
економіку незвичні для неї категорії планування та державного контролю, Р. Рейган зробив ставку на режим
найбільшого сприяння бізнесу і підприємницькій ініціативі. Ці відмінності значною мірою пояснюються різними
теоретичними засадами політики двох президентів. Економічна політика Ф. Рузвельта значною мірою тяжіла до
кейнсіанської моделі (хоча звичайно, розглядати її як втілення цієї моделі у “чистому вигляді” не можна).

Власне програму реформування системи управління в умовах кризового стану суспільства президент звів до кількох
базових понять, подавши їх у дуже загальній формі:

— підвищення ролі уряду в справі створення робочих місць;

— наділення органів влади повноваженнями, які надаються при проголошенні надзвичайного воєнного стану;

— стимулювання і реорганізація використання природних ресурсів через зайнятість людей на виробництві та в
інших сферах господарства;

— удосконалення системи використання земельних ресурсів з огляду на помітне перенаселення великих міст за
наявності величезних цілинних територій;

— об'єднання розрізнених зусиль для надання допомоги найбільш постраждалим від депресії і краху банківської
системи;

— посилення державного планування та контролю за всілякими видами транспорту, зв'язку та іншими послугами,
які мають виражений громадський

характер;

— недопущення помилок минулого через встановлення суворого нагляду за банківським кредитуванням та
інвестиціями, щоб покінчити зі спекулятивними операціями "народними коштами";

— введення відповідного нагляду і контролю у сфері обігу національної валюти з метою її оздоровлення;

— повсюдне запровадження дисципліни, без якої неможливий поступ ні у внутрішньому розвитку, ні у здійсненні
зовнішньоторговельних операцій, ні у виконанні на конституційних засадах урядом і державою в цілому своїх
зобов'язань по виведенню країни з катастрофічного стану;

— тимчасове зняття конституційної вимоги балансу між виконавчою і законодавчою гілками влади на користь першої
при збереженні функції конгресу як вищого законодавчого органу;

— відносне зниження ваги міжнародних торговельних відносин у загальній економічній діяльності, особливо у
порівнянні із завданням оздоровлення національного економічного комплексу;

— відмова від першочерговості поліпшення умов для міжнародних економічних відносин, оскільки надзвичайний стан
у національній економіці висуває інші пріоритети.

Натомість, у внутрішній політиці президента Р. Рейгана соціальна спрямованість практично відсутня, проте,
яскраво прослідковуються тенденції заохочення свободи ринкових відносин, сприяння накопиченню капіталів
підприємницькими структурами.

В адміністрації Р. Рейгана широкого розповсюдження набули ідеї прихильників “економіки пропозиції” про
руйнівні наслідки, що нібито спричиняє за собою високе оподатковування прибутків монополій і приватних осіб.
Для доведення цієї тези застосовувалася так звана “крива” або “парабола” А. Леффера, яка повинна була довести,
що з досягненням визначеного рівня податкової ставки прибутки держави не збільшуються, а зменшуються через
скорочення податкової бази. Прихильники перегляду кейнсіанства виступали за демонтаж соціальних інститутів, за
опору винятково на приватнопідприємницьку діяльність при повній свободі ринкових відносин, за накопичення
капіталу в руках бізнесу.

Теоретичні побудови М. Фридмена, А Леффера й інших прихильників “економіки пропозиції” знаходили чимало
послідовників і у вашингтонських коридорах влади, і на рівні місцевої політики.

Але фактор відмінності теоретичних побудов не слід абсолютизувати. Обох президентів цікавила насамперед
практична реалізації антикризової програми, а не теоретичні положення, що лежать в її основі. Як зазначає А.І.
Уткін “Рузвельт скептично ставився до макросоціальних узагальнень і не любив упереджених ідей, він вважав, що
жорстко продекларовані істини так чи інакше примушують страждати незгодну меншість і що життя багатше і ширше
будь-якої догми”

Уткин А.И. Рузвельт. – М., 2000. – С.7. . Значною мірою це стосується і політики президента Р. Рейгана, в
цілому можна погодитися з думкою про те, що “… “рейганоміка” не являє собою закінченої, економічно
обгрунтованої концепції, це політика, спрямована, насамперед на захист інтересів монополістичного капіталу”

Кондратьева Т.С. Промышленная политика в США. – М., 1986. – С.9. . Відмінність підходів до подолання кризових
явищ Ф. Рузвельта і Р. Рейгана зумовлена насамперед відмінністю в соціально-економічній і політичній ситуації,
в якій опинилися США у 30-ті і у 80-ті роки відповідно. В першому випадку основною причиною кризи було
насамперед неконтрольоване перевиробництво, в другому – значну роль зіграло непродумане дерегулювання
економіки, зокрема відмова від стимулювання платоспроможного попиту, зняття цінових обмежень, що в поєднанні з
відсутністю дієвих заходів зі стимулювання бізнесу та невиваженою зовнішньою політикою адміністрації Дж.
Картера призвело до економічного і політичного

послаблення Сполучених Штатів.

Попри відмінності до підходів щодо розв’язання кризи можна сказати, що обидва президенти домоглися у цій
справі визначних результатів.

Період Нового курсу, що охоплював 1933-1939 р., став початковим етапом

перетворення американського суспільства в державно-регульоване і соціально-орієнтоване суспільство. Державне
регулювання економіки стало з цього часу постійною рисою економічної структури. Почалося і створення
розгалуженої соціальної інфраструктури американського суспільства , що вперше в історії США дозволило
приступити до практичної реалізації принципу державного захисту соціальних прав громадян.

Індекс промислового виробництва США в 1936 р. досяг 95%, а в 1937 р. - навіть 103%, уперше перевищивши
докризовий рівень 1929 р. Щоправда, в умовах промислового підйому підприємці знову почали відчувати
впевненість у своїх силах, яку вони втратили за роки "Великої депресії". “Це неминуче вело до того, що значно
зростала кількість представників великого капіталу, які вважали шкідливим усяке втручання держави в економіку
і потребували рішучого скорочення урядових витрат на суспільні роботи й інші соціальні потреби”

Мальков В.Л. «Новый курс» в США: социальные движения и социальная политика. – М., 1973. – С.249. .

Настрої на користь істотного обмеження ліберального соціального реформаторства знайшли широке поширення й у
помірно-консервативних колах демократичної партії в 1937 році, що доти, хоча і без особливого ентузіазму,
підтримували політику “Нового курсу”. Це було пов’язано з тим, що період сприятливої економічної кон'юнктури
замінився восени 1937 р. новою економічною кризою. Найбільшої сили вона досягла навесні 1938 р., загальний же
річний індекс промислового виробництва, що у 1937 р. вперше перевищив 1929 р., у 1938 р. знову впав до 82%
цього рівня.

Вплив економічної кризи 1937-1938 р. на ділові кола був дуже суперечливим. Найбільш консервативні групи
корпоративного бізнесу, що




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel