Реклама


Замовити реферат


От партнёров

Интересное
загрузка...

Счетчики
Rambler's Top100

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Рефсмаркет!

Тема: « Американський досвід подолання економічних криз: мозговий штурм Рузвельта, рейганоміка » (ID:10083)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       8 стр.
Размер в архиве:   41 кб.

Розмова за столом йшла вільна, поки Рузвельт не уводив усю групу в сусідню кімнату до каміна. Тут і починався
справжній мозковий штурм проблем. Рузвельт звикав слухати, нерідко зводячи свою роль до постановки гострих
питань, що стимулюють незалежні думки. Незважаючи на сухий закон, кожний міг підійти до бара, важливо було не
втратити ритм метронома питань невтомного ведучого. Біля опівночі Рузвельт, розмахуючи мундштуком, як би
резюмував почуте. На цьому етапі присутні не раз переконувалися в справжньому генії політика - умінні почути й
оцінити нове, відокремити неортодоксальне від рутинного. Наукових світил не могло не підкупити замилування
їхніми сміливими думками, захоплення від обкресленого нового ракурсу, вдячність за запропонований оригінальний
підхід. Ця готовність прийняти нове поступово стала основою системи Рузвельта, його зброєю.


1.3. Антикризові заходи адміністрації президента Рузвельта

Перші "сто днів", що розпочалися за таких складних умов, мали продемонструвати Америці, що вона вірно зробила
свій вибір. 9 березня, на четвертий день перебування при владі, Рузвельт скликав сесію конгресу. У надзвичайно
інтенсивному темпі він працював понад три місяці. За ці 104 дні президент виголосив 10 промов, надіслав
законотворцям 15 послань, а сам конгрес за такий короткий проміжок часу спромігся прийняти 15 великих законів,
що мали у найкоротший час стабілізувати становище в країні. Америка була здивована такою суперактивністю
президентської команди, яка являла собою повну протилежність бездіяльності попередньої адміністрації, що після
поразки разом з Гувером перебувала у шоковому стані.

На перший погляд здавалося, що це був хаотичний набір законів, але за цією поверховою хаотичністю
прокльовувалася чітка система законів макроекономічного регулювання. У день початку роботи конгресу було
прийнято надзвичайний закон про закриття усіх банків країни, які ще продовжували функціонувати. Наступного
дня, 10 березня, за новим указом відкрили двері лише ті "здорові" банки, що мали можливість здійснювати
фінансові операції. Якщо 1929 p. у США діяло 25 тис. банків, то до середини 1930-х років —тільки 15 тис.

Через два тижні після першого надзвичайного законодавчого акту вийшов другий — про відміну "сухого закону", за
яким перекривався кисень для "бутлеггерів", страшенних спекуляцій мафіозних структур, що роздирали країну
після нерозумного запровадження цього закону. Ще через 9 днів, 31 березня, конгрес прийняв закон про допомогу
безробітним, а 10 квітня на 15 % законодавче підвищено заробітну плату усім службовцям, а також виплати
допомог ветеранам. У квітні ж прийнято закон про утворення Громадського корпусу збереження ресурсів (ССС). За
ініціативою авторів цього законопроекту Ф. Перкінс та Р. Вагнера у країні влаштовувалися трудові табори, до
яких залучалася молодь віком від 18 до 25 років. Під керівництвом військових інструкторів (табори
підпорядковувалися військовому відомству) протягом 1933 — 1941 pp. через ці табори пройшло понад 2,5 млн.
юнаків. Там вони одержували цивільні спеціальності, а також первинну військову підготовку, що допомогло їм у
роки війни зберегти своє життя у звитяжній боротьбі з німецькими, японськими та італійськими агресорами. Для
тих дітей, що за фізичними даними не могли перебувати у воєнізованих таборах Корпусу збереження ресурсів, було
утворено Національну адміністрацію у справах молоді (НУА). Вона мала спеціалізовані табори, а окрім того, ще й
спонукувальні та допомогові фонди, що сприяли здобуттю фаху та освіти. На додаток кожен юнак міг відпрацювати
протягом місяця 44 год. і за це одержати 15 дол.

У травні в країні почали діяти Федеральна адміністрація надзвичайної допомоги (ФЕРА), яку очолив один із
найближчих соратників президента Г. Гопкінс, а також Адміністрація громадських робіт (ПВА) на чолі з Г.
Ікесом. Обидві вони спрямовували свої зусилля на ліквідацію безробіття та організацію допомогових служб. У
розпорядження Гопкінса було надано 500 млн. дол., а Ікеса — 3,3 млрд. дол. Ці кошти йшли як на виплату
допомог, так і на організацію громадських робіт для безробітних. У листопаді уряд заснував Адміністрацію
цивільних робіт (СВА) і також підпорядкував її Гопкінсу. Вона мала винайти додаткові робочі місця для тих
безробітних, що опинилися за воротами підприємств тимчасово, протягом зимових місяців. Ця адміністрація
розгорнула роботу по ремонту шкільних приміщень, спорудженню спортивних майданчиків, очищенню від сміття та
уламків шосейних шляхів та залізниць, озелененню парків, проведенню антиерозійних заходів.

В умовах надзвичайної монополізації капіталу і виробництва Рузвельт вбачав за головний важіль регулювання
відносин між працею й капіталом докорінну реорганізацію усієї системи відносин у сфері виробництва. Тому у
серпні 1933 p. з метою мирного розв'язання трудових конфліктів було сформовано Національне управління праці,
яке у червні наступного року конгрес перетворив на Національне управління з виробничих відносин. Функції цього
відомства зводилися до того, щоб запобігати виникненню страйкових ситуацій, а також самих страйків. Проте в
окремих випадках в разі порушення підприємцями умов колективних угод управління могло санкціонувати страйки.

Діяльність цього відомства викликала особливі нарікання як з боку власників, так і з боку керівництва
профспілок (АФП). Одні вбачали в ньому втручання держави у справи вільного підприємництва, інші ж вважали, що
цим законом держава перебирала на себе функції тред-юніонів, позбавляючи їх права бути посередниками між
робітниками і підприємцями.

Того ж травня приймається й закон про допомогу фермерам. Він передбачав скорочення виробництва
сільськогосподарської продукції при одночасному збереженні купівельної спроможності фермерів. Для здійснення
цієї широкомасштабної програми реконструкції й регулювання сільського господарства влітку почала працювати
спеціальна Адміністрація (ААА). Продумано було й проблему переселення збанкрутілих фермерів або тих, що
продавали свої неефективні господарства, на нові землі. Для освоєння таких земель у долині річки Теннесі було
виділено чималі кошти, якими розпоряджалася спеціально утворена корпорація (ТВА). Там провадилися великі
меліоративні роботи, налагоджувалося будівництво електростанцій, заліснювалися пустельні землі, провадилися
інші антиерозійні заходи. Рефінансуванням фермерської іпотеки (тобто іпотечної заборгованості) з 1933 p.
займалася Адміністрація фермерського кредиту (ФКА).

1936 p. почала працювати Комісія у справах цінних паперів та бірж. Головне її завдання полягало в тому, щоб
запобігати або принаймні обмежувати свавільні спекуляції цінними паперами на біржах, не допускати штучних
банкрутств з метою самозбагачення та інших протизаконних акцій, що могли дестабілізувати ринок цінних паперів,
як це сталося восени 1929 p. За злісні порушення прийнятих у біржовій діяльності норм, спекулятивні підвищення
або зниження курсів акцій чи індексу Доу-Джонса на брокерів-спекулянтів та їхніх господарів накладалися досить
високі штрафи, конфіскувалися або заморожувалися рахунки в банках, закривалися депозити, порушувалися судові й
кримінальні справи.

Але стрижнем цілої системи реформ, відомих під назвою "Новий курс", став закон про відновлення промисловості
(НІРА). Коли команда Рузвельта прийшла у Білий дім, конгрес уже обговорював законопроект сенатора Хьюго Блека
(адвоката з міста Бірмінгема шт. Алабама). Цей білль увібрав у себе пропозиції, які давно вже заполонили
сторінки журналів, газет. Це була спроба захистити права робітників і безробітних, обмежити всевладдя
монополій. В ньому йшлося про те, що держава ніколи не вийде з кризи, якщо вона не перебере на себе функції
контролю за станом зайнятості і виробництва. Окрім того білль Блека мав запровадити 30-годинний робочий
тиждень, встановити мінімальну заробітну плату і скоротити масу заробітної плати, збалансувавши у такий спосіб
попит і пропозицію. Ознайомившись із законопроектом, міністр праці Ф. Перкінс охарактеризувала його Рузвельту
як надзвичайно перспективну пропозицію.

Прагнучи скоротити безробіття, легіслатури кількох штатів уже робили спробу запровадити мінімальну заробітну
плату при скороченому робочому дні, але ці заходи мали епізодичний характер.

Здавалося, що в цьому біллі можна було знайти засоби економічного відродження і шлях до ліквідації безробіття,
але Рузвельт поставився до нього досить скептично. Його метою була не лише стабілізація промисловості на
грунті скороченого тижня. Він прагнув не лише стабілізувати виробництво, а в подальшому нарощувати випуск
продукції як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Законопроект сенатора Блека було відхилено,
натомість Конгрес прийняв закон про відновлення економіки. Він вступив у дію 16 червня 1933 p. Слід, щоправда,
зауважити, що Верховний суд США визнав його неконституційним і 27 травня 1935 p. відмінив НІРА. Протягом того
ж року цей надзвичайно реакційний і консервативний орган відмінив ще 11 законів, прийнятих конгресом в рамках
"Нового курсу" у попередні роки. Але зупинити реформаторську діяльність Рузвельта і його адміністрації
Верховний суд виявився неспроможним. Машина вже набрала потужних обертів і здійснювала ефективний тиск на усе
економічне, соціальне й політичне життя країни.

Відповідно до НІРА, в усіх галузях промисловості між підприємствами укладалися "кодекси чесної конкуренції".
Для контролю за дією цього нового і, здавалось би, абсолютно неприйнятного для традиційного "вільного
підприємництва" механізму регулювання виробництва, цін, заробітної платні і навіть ринків збуту утворювалася
спеціальна адміністрація (HP) на чолі з ще одним із найближчих соратників Рузвельта генералом X. Джонсоном.
При цьому кожен кодекс проходив серйозну експертизу в адміністрації і вступав у дію після підписання
(затвердження його) президентом. Окрім уже вищезгаданих умов з допомогою кодексів встановлювався також




загрузка...
© 2007-2018 Банк рефератів | редизайн:bogoiskatel